18 серпня 1941 року розпочалось «остаточне вирішення єврейського питання» у Славуті

Невід’ємною сторінкою історії Славути є історія життя її єврейської громади. Починаючи ще з 1633 року, коли князь Заславський видав привілей на заснування нового міста, через 4 роки тут уже розташовувалось 22 єврейських будинки.  

На думку українського науковця Володимира Воловика, внаслідок колонізаційних процесів, які розпочалися після входження Волині до Польщі (1569 р., Люблінська унія), Славута поступово перетворювалася на штетл – Атлантиду єврейського життя зі своєю самобутньою культурою та традиціями. Однак під час Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького представники єврейського народу, що проживали на українських землях, в тому числі і в Славуті, зазнали жорстоких переслідувань.

Протягом XVIII–ХІХ століть життя славутських євреїв поступово відновлювалось. Особливу роль у цьому відіграло надання для міста в 1754 році Магдебурзького права, згідно з яким міщани отримували певні пільги у веденні торгівлі та ремесел. А останні промисли, як відомо, традиційно зосереджувались в руках саме представників єврейства.

Окрім торгівельних справ, облаштування повноцінного єврейського життя не можна було уявити без таких культурних об’єктів як синагога та школа (хедер). Перша згадка про синагогу у Славуті датується ще 1731 роком. Існувала тоді у євреїв і релігійна школа, де діти оволодівали основами іудаїзму. Зауважимо, що у 1933–1934 роках з п’яти шкіл міста три були єврейськими.

Вагомий внесок у тогочасний розвиток місцевої єврейської громади здійснив представник сім’ї цадиків Моше Шапіро. У 1792 році він заснував у Славуті високотехнічну та добре устатковану друкарню єврейської літератури. Завдяки високому рівню поліграфії її друковану продукцію визнавали навіть за кордоном.  

У ХІХ столітті євреї сприяли активному розвитку місцевої промисловості, створюючи цехи з виробництва тканини, паперу, мила та свічок. Станом на 1897 рік у Славуті проживало 4891 євреїв, що становило 57% від загальної кількості місцевого населення. У 1926 році їх тут налічувалось 4701 особа (44,9%), а в 1939 році – 5102 (33%) особи.

З початком Другої світової війни деяким єврейським сім’ям вдалось евакуюватися. 18 серпня 1941, через півтора місяці після нацистської окупації Славути, 45-й поліцейський батальйон здійснив перший масовий акт розстрілу місцевих євреїв. У той зловісний день загинуло 322 особи. 29 й 30 серпня той же підрозділ позбавив життя ще 65 та 911 євреїв відповідно.

Загальна кількість жертв Голокосту у Славуті становила 2296 євреїв.